...народився 3 квітня 1983-го року в місті Донецьку, Україна.
Про дитинство нічого такого, що б представляло інтерес для сторонньої людини повідати не
можу; не тому, що було погано, просто все було спокійно. Був вихованцем ясель "Чебурашка".
Потім дитячого саду "Скворушка", але тільки в теплу пору року, оскільки дитина була із
слабким імунітетом. У решту часу ж виховувався прабабусею Конюшенко Марією Григорівною.
Але це не зашкодило в 1990-ому році поступити в середню школу №48.
Про шкільні роки в спогадах, на жаль, залишилися тільки уроки, олімпіади і
домашні завдання. Вся "біда" в тому, що батьки з першого класу привили відчуття
відповідальності і старанність в навчанні. Не можу не сказати про, на мій погляд,
кращого вчителя – мого класного керівника. Степанець Ірина Миколаївна душевна і добра
людина, якій вдалося навіть мене, раніше проявляючого повну апатію до мистецтва слова,
навчити може і не любити, але відчувати літературу. Але її заслуга переді мною не в
цьому. Цей Вчитель навчив мене відкривати в собі щось таке, для визначення чого я можу
підібрати тільки, як це не пафосно прозвучить (хоча я не хотів би вкладати в це
що-небудь гучне), слово душа. Спасибі Вам. У 2000-ом року із золотою медаллю закінчив
школу. У тому ж році ще до випускних іспитів поступив за результатами рейтингових
випробувань в Донецький Національний Технічний Університет.
Вибір університету, як і спеціальності для мене не був подією, яку можна
прив'язати до конкретного часу. Це рішення зріло поступово. Спочатку в числі можливих
варіантів освіти були також медична і юридична. Проте, ґрунтуючись на синтезі моїх
здібностей в точних науках, проявлених в шкільні роки і художнього сприйняття
навколишньої дійсності, рішення було винесене. Отже, з початку навчального року почав
навчання за фахом МАШ (гірниче обладнання) факультету енергомеханіки і автоматизації
(ФЕМА). З того часу беруть початок мої нові захоплення, що істотно розширили круг
знайомств: потрапив в команду КВН факультету і записався в секцію скелелазання. З
другого семестру другого курсу поступив і почав навчання на кафедрі військової
підготовки і в цьому ж семестрі поступив на факультет перепідготовки кадрів і
підвищення кваліфікації (ФПКиПК) і почав навчання за фахом ПЗ (програмне забезпечення).
Але нові перспективи спричинили за собою і нові обов'язки. Тут слід зазначити, що ще з
шкільних років я захоплююся гітарою, хоча "дворову" техніку (ритм-гри) освоїв
самостійно, було бажання розвиватися в цьому напрямку далі. Ставши студентом, нарешті
знайшов час брати приватні уроки: вивчав школу гри "fusion" (своєрідний синтез стилів
"classic", "rock", "pop" на базі "jazz"). У цей період я пізнав межі людських
можливостей – я відчув гострий брак часу. Довелося стати перед першим вибором:
навчання або КВН, оскільки саме ці два заняття вимагали найбільших часових витрат.
Для мене відповідь була, хоча і небезболісною, але очевидною...
І знову проблема вибору... Цього разу керівника і теми роботи на той момент
дипломної, зараз – магістерської. Хоча проблеми, як такої не було, оскільки працювати
під керівництвом професора кафедри "Гірничі машини" Горбатова Павла Анатолійовича я
почав ще за рік до терміну офіційного вибору керівників і тем робіт. Ця людина завжди
підходить до роботи системно і з великим відчуттям відповідальності, і, схоже, любить
свою роботу, але, що набагато важливіше, "заражає" цим відношенням до роботи і мене.
На даний момент я вже одержав диплом бакалавра інженерної механіки з відзнакою
(за фахом МАШ), диплом бакалавра комп'ютерних наук (за фахом ПЗ), а також, закінчивши
військову кафедру, військовий білет і звання молодшого лейтенанта запасу. Після
закінчення магістратури йду працювати в Дондіпровуглемаш, з яким підписаний трирічний
договір. Хоча прийнятий на роботу як інженер машинобудівник, сподіваюся одержати
роботу, що вимагає комплексних знань і навиків по обох спеціальностях.
Говорити про дальші плани не беруся, оскільки швидше за все це виглядатиме дещо
наївно, але безумовно буду, задовольняючи свої амбіції, добиватися максимально можливого
результату в будь-якій діяльності. Батько Кеннеді говорив своєму в майбутньому
знаменитому сину: "Не важливо, чим ти займатимешся, головне – бути кращим в своїй
справі" (можливо дещо перефразовано). Не забуваю цих слів.
... вб'ю :).